С.В.Совгіра
АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ЕКОЛОГІЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НАВЧАЛЬНО-РОЛЬОВИХ ІГОР
Пошук методів і форм навчання, які сприятимуть вихованню творчої особистості, привів до появи деяких специфічних способів навчання, названих навчальними іграми, які поєднують в собі різні співвідношення проблемних, пошукових і дослідницьких методів, а за організацією навчання – семінарські і практичні форми.
Гра за визначенням С.У.Гончаренка: «форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення якихось ситуацій, станів» [5,с.73].
Гра в навчанні у вищому навчальному педагогічному закладі - це гра за участю студента і викладача, зміст якої полягає у відтворенні ними імітації спеціалістів і стосунків між ними і є моделлю колективного пошуку оптимального рішення поставленого завдання в умовах об’єктивно існуючих протиріч і міжособистісних конфліктів.
За останні роки ведеться інтенсивний пошук нових форм екологічної освіти. Серед багатьох форм, що сприяють підвищенню рівня екологічного світогляду студентів, педагоги С.Балашова, Є.Бойко, А.Вербицький, С.Воробйова, Д.Кавтарадзе, А.Ніконов, Л.Оплачко, Т.Філіпчук виділяють екологічні дидактичні (пізнавальні) ігри, які відіграють важливу роль у вихованні, навчанні і розвитку студентів, виступаючи як засіб психологічної підготовки до прийняття рішень у майбутніх життєвих ситуаціях при взаємодії людини (суспільства) з природою, формують досвід прийняття екологічно вірних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі. Використання дидактичних ігор полегшує вирішення задач екологічного навчання і виховання, оскільки вони сприяють утворенню зв’язків між навчанням і застосуванням знань на практиці. Імітація студентських дій і стосунків в надзвичайних ситуаціях пов’язана з творчістю, розвитком уявлення, переживання справжніх почуттів і реальних ситуацій. Педагогічно правильно організована гра дозволяє студентам досягти самоствердження, активності та свободи дій, які узгоджуються з взаємоповагою, пізнанням законів навколишнього середовища, відчуттям краси природи, її гармонії, розвитком почуття любові і дбайливого ставлення до об’єктів природи, вміння заочно діяти в невизначених ситуаціях.
На сьогодні в навчальному процесі застосовуються декілька видів навчальних ігор:
-організаційно-діяльнісні,
-сюжетно-рольові,
-ділові,
-пізнавально-дидактичні.
Навчальна гра має за мету научіння приймати рішення при управлінні складними системами. Прийняття рішень, або вибір, є дією, характерною для будь-якої діяльності, що надає їй цілеспрямованості. Здатність зробити правильний вибір закладається в людині життєвим досвідом (проби і помилки) і спеціальними прийомами навчання, в тому числі і іграми.
Дії учасників обмежені певними правилами. Це – правила поведінки і взаємостосунків в робочих і наукових колективах, інструкції тощо. Ряд правил може формулюватися самими гравцями, і підкорення правилам – важлива умова так званої ділової гри. Ділова гра не тільки навчає діяльності в умовах свободи вибору, але і правилам діяльності в колективі і в реальних життєвих ситуаціях. В дидактичній грі її учасник ставиться в жорсткі умови необхідності пошуку недостатньої інформації для виходу з проблемних і конфліктних ситуацій.
Зміст дидактичної гри має забезпечити високий рівень спілкування між її учасниками, що створюється можливістю всебічного розгляду об’єкту, процесу, явища. Багатогранність розгляду і пошуку оптимального варіанту прийнятого рішення забезпечується наявністю проблемності предметного матеріалу з екології. Проблемні ситуації переростають в конфліктні ситуації, вихід з яких спрямовується колективною діяльністю студентів, їх захистом власних інтересів і пропозицій та критикою рішення інших учасників. Побудова гри визначається послідовністю проблемних ситуацій. Пізнавальна гра перетворюється в могутній метод виховання на основі відібраного змісту навчання. Навчальна діяльність студентів стає для нього соціально значимою. При цьому в пізнавальній грі тимчасово знімаються бар’єри між сильними і слабкими студентами і навіть між студентами і викладачем.
В пізнавальній грі знання засвоюються не для запам’ятовування, а для їх використання в реальному процесі прийняття рішень. Гра примушує учасників бути активними і навчання відбувається через творчість студентів. Підготовка до пізнавальної гри потребує від викладача в десятки разів більших затрат часу, ніж за традиційних методів навчання. Одна година гри з групою в 15 чоловік займає 10-20 год. підготовчої роботи.
Найчастіше в шкільному навчанні використовують ділову гру, спрямовану на ефективне поєднання теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Чіткого визначення ділової гри немає. Це пояснюється надзвичайно широкою різноманітністю галузей її застосування. Але загальним для неї є імітація професійного навчання з метою вироблення необхідного рішеня.
У вищій школі ділова гра практично не застосовується, хоча дослідницькі методи виконання лабораторних занять або дискусійний спосіб проведення семінарського заняття досить близькі до ділової гри. Професійної спрямованості при нестачі спеціальних знань досягти в діловій грі неможливо. Тому ми називаємо форму навчання, організовану у вигляді гри, яка проходить в активному спілкуванні учасників на фоні гострих конфліктних ситуацій загальнонаукового характеру пізнавальною грою (пошукова, рольова, дослідницька, навчаюча).
Вирішенню задач екологічного навчання і виховання найбільше сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Д.Кавтарадзе, А.Ніконов ці ігри називають по-різному – сюжетні, імітаційні [6; 7].
Особливістю гри є те, що вона забезпечує стан захопленості, творчої ініціативи, високу внутрішню мотивацію, у процесі ігрової ситуації значно збільшується інтенсивність засвоєння знань, умінь та досвіду ділових відносин. Виховний аспект творчої гри досягається при виконанні методики, при якій організація, розподіл ролей та підготовка до гри зберігає її неповторність, а також забезпечує знання про об’єкти гри, наближує її умови до реальної ситуації.
Поряд з вмінням аналізувати, систематизувати, узагальнювати та прогнозувати дії у майбутнього вчителя розвиваються і креативні вміння. Саме під час гри студент краще усвідомлює права та обов’язки вчителя, оволодіває умінням доводити, переконувати, вислуховувати протилежні агрументи, відстоювати чи змінювати свою точку зору, давати оцінку діям, вміти робити висновки тощо.
Рольова гра має такі характерні риси: діловий підхід її учасників, підвищення її творчо-пошукової і оцінної активності, формування почуття колективізму, відповідальності перед своїми колегами тощо. Під час рольової гри студенти знайомляться з активними методами і формами навчання, поглиблюють свої уміння доказово і лаконічно висвітлювати питання, проводять аналіз проблем, вчаться обгрунтовано захищати свою точку зору, критично рецензувати і вносити пропозиції тощо.
У процесі навчання екології С.Балашова пропонує впроваджувати навчально-рольові ігри: мікровикладання, рольові диспути і рольові ігри. Мікровикладання. Студентові, який виконує роль учителя екології пропонують викласти фрагмент матеріалу, який подано у тексті вузівського підручника з екології. Наукову інформацію студент повинен опрацювати, переробити і подати її у доступній та зрозумілій формі. При цьому необхідно максимально передати науковий зміст інформації, враховуючи вікові можливості, життєвий досвід, рівень знань студентів. Роль учнів виконують студенти групи, виняток становлять експерти, функцією яких є аналіз ситуації. Ще одним різновидом гри є рольові диспути, що проводяться як наукове обговорення за певним планом з обов’язковою участю опонентів. Мета такого диспуту – допомога студентам розібратися із поставленими питаннями, пошук істини, пов’язаний із зіткненням різних, найчастіше протилежних, точок зору. В ході проведення диспуту у студентів формуються вміння висувати гіпотези, бачити протиріччя, розкривати нові сторони об’єктів, які вивчаються, передбачати розвиток явищ, а також здійснювати аналіз проблеми. Для проведення диспуту обирається творча група студентів, між ними розподіляються ролі (ведучий, опоненти тощо). Обирається тема диспуту. Студенти ознайомлюються із правилами ведення диспуту.
Творчі ділові ігри. Творча гра відрізняється від інших рольових ігор за такими рисами:
-основною метою творчої гри є розвиток творчого потенціалу студентів;
-використання творчих задач – ситуацій передбачає самостійну постановку і необмежену кількість можливих задумів, маючи новизну;
-відображення в грі навчальної і професійної діяльності;
-гнучка зміна ролей у процесі ігрового розв’язку;
-наявність елементів емпатії в грі, виділення ролей;
-психологічно обгрунтоване керівництво грою – постановка задачі, зародження задуму, його перевірка на адекватність за рахунок аналізу неадекватних задумів [1,с.52-56].
До організації ігор ставляться наступні вимоги:
-гра повинна базуватися на вільній творчій самостійній діяльності студентів,
-гра повинна бути доступною для учасників відповідного віку, а мета досягнутою,
-обов’язковий елемент гри – її емоційність. Гра повинна викликати задоволення самим процесом її проходження,
-важливий елемент гри – змагання між групами учасників,
-організатори гри повинні чітко продумати кожен з її елементів.
Організація і проведення рольової гри включає кілька етапів: підготовчий, інформаційний, дискусійний, рекомендаційний і заключний. Підготовчий етап передбачає роботу з літературою, консультації з керівником гри та спеціалістами, підготовку виступів, виготовлення наочних матеріалів тощо. Під час інформаційного етапу гри заслуховуються виступи учасників гри. Дискусійний етап передбачає обмін питаннями з метою більш глибокого розкриття проблеми. Рекомендаційний етап гри передбачає розробку конкретного варіанту проблеми. Під час заключного етапу підводяться підсумки гри, оцінюється діяльність кожного з учасників гри, розглядаються можливості використання матеріалів гри у навчально-виховному процесі.
Викладач складає найближчий сценарій гри і список тих проблем, які повинні увійти в гру, в процесі гри невимушено спрямовує її у створення проблемної або конфліктної ситуації. Ролі розподіляються або викладачем, або учасниками. Кожен учасник знайомиться з грою в цілому і окремими ролями, вимогами і правами.
Перед грою кожен учасник дізнається про критерії оцінювання їх дій. Найбільш зручно оцінку проводити в умовних балах. Оцінка ігрової діяльності учасників і груп може відбуватися за якістю і кількістю пропозицій, які приводять до правильного рішення, за швидкістю прийняття рішень, їх технічною грамотністю, аргументованістю і узгодженістю рішень. Поведінка учасників гри оцінюється за їх принциповістю, дисциплінованістю, аргументацією при захисті та критиці, ініціативності, виконавських якостей, переконливості, чесності, об’єктивності, відсутністю егоїзма, схильності до ризику, вмінню керувати тощо. За прояв цих якостей учасникам нараховується певна кількість балів. Бали добавляються за зверненням до довідкової літератури або до комп’ютерного банку даних. За особливо цінні пропозиції гравцю може видаватися премія (додаткові бали). За невигідні рішення учасника штрафують (віднімають бали). Оцінки виставляються по закінченню гри, або частинами в процесі гри викладачем або експертною групою із учасників гри.
Роль викладача у грі неоднозначна. Саме активність викладача «розпалює» гру. Викладач – це учасник гри з найбільш високим рівнем компетенції і потік знань іде в основному від нього. Це ще раз показує, що викладач при здійсненні активних методів навчання повинен володіти не тільки великим запасом знань, але й особистими якостями: артистизмом, швидкістю прийняття рішень, сміливістю тощо. Навантаження на викладача в ігровій формі навчання набагато перевищує навантаження читання лекцій, тому бажано, щоб у грі брали участь 2-3 викладачі.
За кількістю цілей гра може бути одно- та дво- цільовою. В першому випадку перед групою ставиться одна велика мета і вся група прагне досягти цієї мети та видати оптимальне рішення. Наприклад, розробити технологію очистки води чи повітря визначеного підприємства чи організації, розробити проект будівництва міст майбутнього. Гра проходить за методикою «Мозкового штурму» або дискусії.
Значно більше активність студентів виявляється в двоцільовій грі, коли створюються дві групи учасників, кожна з яких доводить свою правоту і переконує у справедливості рішення. Такі, наприклад, обговорення доцільності будівництва автобану, радіація: добро чи зло. В такій грі створюються дві групи – одна захищає проект (економіка), друга його відкидає (екологія, охорона природи). Мета роботи кожної групи протилежна. Емоційність гри досягається антагонізмом цілей.
Прикладом одноцільової гри є «Проект розробки альтернативних джерел енергії». У вступній частині ведучі висвітлюють питання:
1.Традиційні джерела енергії. Їх використання вкрай загострюють екологічні проблеми населених пунктів. Метою виступу є демонстрація загрози забруднень від традиційних джерел енергії, негативні наслідки дії екологічного правила «все пов’язано з усім».
2.Розвиток альтернативних перспективних джерел енергії на сучасному етапі. Провідною думкою виступу повинно стати те, що альтернативні джерела енергії визначають майбутній екологічний стан природного середовища. У ході цих виступів ведучі обов’язково використовують різні види унаочнення: діапозитиви, діафільми, фрагменти документальних фільмів, таблиці, схеми. Студенти також можуть демонструвати власні фільми, які вони приготували заздалегідь.
Розвиткові дослідницьких умінь значною мірою сприяє така форма роботи, як авторські фільми. Авторські фільми - самостійна творча робота студентів. Головною метою авторського фільму є наочне відображення проблеми та шляхи її вирішення, якшо це можливо. Перед зйомками фільму студенти вивчають теоретичний аспект проблеми, пишуть сценарій, проводять пошук об’єкта, що розглядається, вивчають місце зйомок, а потім знімають фільм за сценарієм, компонують та озвучують фільм.
В основній частині гри проходить захист проектів творчої групи студентів. Кожний виступ повинен тривати не більше, ніж 15 хвилин. Захищати свій проект може представник від творчої групи або всі члени групи.
Прикладом двоцільової навчально-рольової гри, запропонованої О.М.Пєхотою, А.М.Старевої та ін., є «Радіація: добро чи зло» - яку проводять під час навчальних занять в процесі вивчення еколого-радіаційних проблем сучасності.
Після перегляду матеріалу відеокасети про «мирну» і небезпечну радіацію студенти розділяються на дві групи за бажанням. Перша - вважають, що атомну енергію і радіацію людство може використати без нанесення шкоди природі. Друга – це явища небезпечні.
Дискусію проводять два студента – ведучі. Пропонується план дискусії:
1. Хіросіма і Чорнобиль: схожість і відмінність
2. Використання радіоактивних ізотопів у сільському господарстві
3. Мутація організмів
4. Застосування явища радіоактивності в медицині
5. Дія радіації на людський організм
6. Застосуввання атомної енергії
7. Застосування явища радіоактивності ізотопів в археології
Після прослуховування основних виступів студенти обговорюють проблемні питання «Радіація: добро чи зло?» [10].
Робота викладача під час навчальної гри залежить від того, чи має поставлене завдання вирішення. Якщо викладач знає результат, гра піддається керуванню.
Як бачимо, організація та проведення навчально-рольових ігор включають певні етапи:
-чітко сформульована мета,
-розроблений сценарій її проведення,
-визначено і розподілено ролі,
-проведено інструктаж учасників,
-спрямований процес гри,
-організовано оцінювання результатів,
-підбиття підсумків (з аналізом і висновками).
О.Пруцакова вважає, що застосування екологічних дидактичних ігор, здійснюючи цілеспрямований виховний вплив, дозволяє уникнути надмірного навантаження студентів, підвищує якість засвоєння навчального матеріалу, сприяє усвідомленню міжпредметних зв’язків, формує навички колективного спілкування тощо [9].
При розробці ігор екологічного характеру ми вважаємо, що їх центром мають бути взаємовідносини між людьми, їх гуманне, дбайливе відношення до навколишнього середовища. В основі рольової гри може бути будь-яка життєва ситуація, яка виступає тим системоутворюючим стрижнем, що сприяє узагальненню та систематизації раніше засвоєних знань. Все це спрямовано на те, щоб зацікавити студентів проблемами, які обговорюються, зробити їх співучасниками подій. Студент може виступати у ролі відповідальної особи: директора підприємства, агронома, технічного спеціаліста тощо. Для своєї ролі студент підбирає найбільш доказові факти, будує своє пояснення – відповідь на питання про ситуацію, яка склалася; його аргументи повинні бути короткими та влучними.
Студентами неекологічних педагогічних спеціальностей з метою моделювання спілкування спеціалістів різних галузей діяльності, пов’язаних з природою – гра може бути запропонована у вигляді пресконференції, симпозиуму, конференції на теми: «Навколишнє середовище та здоров’я людини», «Захист довкілля» тощо.
Особливу роль відіграють узагальнюючі ігрові програми, оскільки основними завданнями цих форм є систематизація і поглиблення знань студентів з вивчених тем, узагальнення вивченого матеріалу, розвиток логічного мислення і чіткого формулювання думки. У такій формі можна проводити також і облік знань студентів. Перевірка знань, яка відбувається у формі гри, кросвордів, вікторин не нав’язується студентам, не викликає в них неприємних відчуттів.
Досвід проведення навчально-рольових ігор свідчить про підвищений інтерес у студентів до проблеми, їхню активність на всіх етапах підготовки і проведення гри. Студенти виступають як спільнота дослідників. Крім того, в процесі ігор вони набувають методичного досвіду проведення означених заходів під час проходження педагогічної практики.
Співпраця студентів з вчителями активізує роботу студентів, пробуджує інтерес до питань технологізації навчання і дає можливість замислитися над вибором системи своєї майбутньої роботи.
В діловій грі з екології навчання здійснюється не порціями знань, а ситуаціями. Одночасно навчання відбувається на фоні самоорганізації і саморегуляції колективу. В методичній літературі існують деякі описи контретних сценаріїв гри на екологічну тематику [2; 3; 8; 9; 10]. Як приклад обговоримо навчально-рольову гру "Мангровий риф”. За круглим столом зібралися різні групи населення острова, для обговорення проблеми співжиття:
1. Сфера обслуговування туристів.
2. Представники власників готелів.
3. Місцеві жителі.
4. Представники власників капіталу (банкіри).
5. Представники рибзаводу.
6. Члени муніципалітету.
Сфера туризму. Для розвитку нашого острова необхідно розвивати туризм. Це досить прибуткова сфера. Значні страхові внески від туризму направляються в казну. Туризм зробить наш острів одним із найвідоміших. Для туристів необхідні умови, щоб вони відчували постійну турботу про себе. Ось і виявилась нагода за рахунок мангрових заростей побудувати два нових майданчика для гольфа, щоб дати можливість краще розважити людей, привабити нові групи туристів. Розвиток туризму, думаю, вигідний усім.
Представники готелів. Ми за розвиток туризму на острові і підтримуємо будівництво нових майданчиків, так як це привабить нові групи туристів, і всі вони повинні будуть десь проживати. А в нас є для цього всі умови: прекрасні номери з кондиціонерами, холодильниками та телевізорами. Нам необхідні кошти для налагодження стійких зв’язків з усіма країнами, з яких до нас приїжджають туристи.
Місцеве населення. До появи на острові туристів та рибзаводу ми жили в спокої. Риби в морі було в достатній кількості і вистачало всім. Море було чистим і прозорим, кожний з нас міг милуватися його красою. Якщо ми хочемо зберегти неповторну красу краю нам необхідно відмовитися і від туризму і від рибзаводу, який забруднює воду лагуни, знищує рибні запаси. Ми справно платимо податки і бажаємо, щоб на ці кошти був побудований коледж для наших дітей, а не нові майданчики для гольфу.
Власники банків. Ми думаємо, що вкладання капіталу – це дуже відповідальна справа. Без оборотних засобів не може існувати жодне підприємство. Всі ми живемо на острові і нам здається необхідно порахувати який варіант вкладання грошей нам вигідний.
Представники рибзаводу. Не можна всіх звинувачувати в небажанні зберегти неповторну красу природи лагуни. В теплих її водах риби вистачить ще на довгі роки для всіх. Продукція нашого заводу відома всьому світу, а кошти поступають в казну у вигляді окремих податків. Ми прагнемо забезпечити такий вилов риби, при якому вона встигає знову розмножитися. Правда для цього необхідно трохи модернізувати очисні споруди заводу. Просимо муніципалітет виділити нам необхідну суму хоча б за рахунок розвитку туризму.
Багато туристів насправді гублять неповторну природу краю. Тому ми повинні всі разом подумати, як краще зробити, щоб було вигідно всім і разом з тим, зберегти неповторну красу нашого краю, щоб наші нащадки не проклинали нас за зруйновану невідтворну красу природи краю.
Учасники гри виступають і як суперники і як співробітники, вони щось відкидають і узгоджують, імітують поведінку осіб, які займають різні посади. Відбувається рольове обговорення. В групі виділяються лідери, що втягують інших у вирішення задачі. Учасники вчаться орієнтуватися в конфліктних ситуаціях, швидко знаходити і обробляти необхідну інформацію, вчать критично оцінювати наслідки рішень. Ефективність навчання найбільша тоді, коли особистість проявляється саме такою якою вона є насправді.
Використання навчально-рольових ігор в екології це приклад того, як мета навчання визначає його зміст, а новий зміст змушує створювати нові методи і форми навчання, які знаходяться на рівні розробки і вносять відповідні корективи, іноді істотні, в початковий зміст.
Література.
1. Балашова С. Навчально-рольова гра у формуванні дослідницьких умінь студентів//Початкова школа,2005.-№6.-С.52-56.
2. Бойко Є. Екологічні ігри//Рідна школа,1995.-№10-11.-С.40-41.
3. Вербицкий А.А. Деловая игра как метод активного обучения// Современная высшая школа.-1972.-№3.-С.129-141.
4. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання//Рідна школа,2002.-№10.-С.46-48.
5. Гончаренко С. Український педагогічний словник.-К.:Либідь,1997.-376с.
6. Кавтарадзе Д. Имитационные игры в экологическом образовании// Биология в школе,1990.-№3.-С.32-34.
7. Никонов А.Л. Материалы к деловым играм по природоохранительной тематике//Химия в школе.-1988.-№1.-С.32-33.
8. Оплачко Л.Т. Рольова гра як інтерактивний метод засвоєння прикладних аспектів екології в загально-освітніх навчальних закладах/Екологічна освіта та просвіта в сільській школі:Мат.Міжн.наук.-практ.конф.-17-18 вересня 2004 р., м.Чернівці.-Чернівці:Рута,2004.-С.81-85.
9. Пруцакова О. Дидактичні ігри в екологічному вихованні//Біологія і хімія в школі,2000.-№6.-С.37-39.
10. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навчальний посібник (О.М.Пєхота, В.Д.Будак, А.М.Старева, К.Ф.Нор, В.І.Шуляр, І.Н.Михайлицька, І.В.Манькусь, Т.В.Тихонова, О.Є.Олексюк, О.І.Балицький;) За редакцією І.А.Зязюна, О.М.Пєхоти – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240с.
Совгіра Світлана
Джерело: http://different-study.ucoz.ru/index/0-3 |
