С.В.Совгіра
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЇХ АНАЛІЗ ПРИ ВИВЧЕННІ ЕКОЛОГІЇ
Виробництво матеріальних благ та результати науково-технічного прогресу зумовили широке впровадження нових технологій. Одночасно з позитивними результатами посилюється надкритична експлуатація людиною навколишньої природи. Перед людством постало ряд глобальних проблем, пов’язаних з неефективним використанням природних ресурсів, виникненням і розвитком надзвичайних ситуацій. В світі спостерігається багатократне зростання кількості пожеж, вибухів і техногенних аварій, розширюються зони хімічного і радіоактивного забруднення територій. Означені негативні процеси досліджували науковці В.А.Боков, Ф.Д.Гамор, В.А.Дячук, Н.І.Маїло, І.П.Малиш, В.Я.Попов, С.М.Стойко, Р.Ю.Шевченко, В.О.Шевченко та інші.
Збиток від катастрофічних явищ, що виникають з вини людини, в кінці XX століття зрівнявся із збитками від природних стихійних лих. Активний вплив людини на природні процеси зумовлює виникнення повторних, стимулює і прискорює розвиток нових процесів. Люди проживають в екстремальних, стресових умовах, під постійною загрозою регіональних і глобальних катастроф, які можуть поставити під загрозу їх життя. Причини цього криються в невизначеності часу і місця настання подій, росту чисельності населення, числа і складності технічних споруд. Ці фактори виявляються сильніше засобів захисту, що удосконалюються з кожним роком. Таким чином, залежність людини від природи не зменшується, а зростає.
В обставинах, коли всі надзвичайні ситуації і їх наслідки мають антропогенні причини, саме освіта і наука є єдиними засобами вирішення проблеми виживання в екологічно екстремальних умовах. Не дивлячись на те, що освіта виникла як засіб для передачі від покоління до покоління узагальнених і систематизованих знань, нагромаджених людством, існуючі механізми передачі соціального досвіду, виявляються неефективними. Традиційні методи навчання і професійної підготовки не забезпечують готовність людини до безпечної життєдіяльності. Люди проявляють занепокоєння і невпевненість в прийнятих рішеннях, виявляється безпорадність перед проблемами сучасного світу, особливо в надзвичайних ситуаціях.
Надзвичайні ситуації не можуть бути зараховані ні до природних, ні до технічних явищ. Ці явища носять еколого-соціально-економічний характер, оскільки збиток викликаний сукупністю причин. Повторюваність надзвичайних ситуацій залежить від: характеру соціо- і етнокультурних умов; тривалості досвіду природокористування на даній території; щільності населення тощо.
Причинами техногенних надзвичайних ситуацій можуть бути:
- транспортні аварії,
- пожежі і вибухи,
- аварії в комунальних системах життєзабезпечення,
- викиди сильнодіючих отруйних речовин,
- руйнування споруд,
- радіаційне забруднення,
- інші технічні причини.
Аналіз навіть підсумкових результатів достовірно підтверджує вплив техногенної діяльності людини на невпинне зростання природних катаклізм. Якщо таких природних явищ у Х столітті було зареєстровано всього 38, то в ХІХ їх було вже – 675 із загальної кількості 2414 [3,c.29].
Природні катастрофи мають значно більш істотні наслідки, ніж техногенні аварії. Внаслідок подальшого розвитку технічного прогресу і активної діяльності людини в галузі сільського господарства і промисловості, а також внаслідок кліматичних змін імовірність виникнення стихійних лих та їх найважчих наслідків може збільшитися. Розмежування несприятливих ситуацій, що викликаються природними й антропогенними факторами, не завжди можливе: найчастіше характер прояву повеней, селевих потоків, лавин, зсувів і багатьох інших стихійних явищ залежить як від природних процесів, так і від ступеня перетворення ландшафтів людиною. Навіть землетруси — катастрофічні події, пов'язані з процесами в земній корі і мантії, в останні десятиліття відбуваються в районах, що не є сейсмічно активними, але з підвищеним техногенним навантаженням. У більшості випадків антропогенні і природні фактори діють спільно, підсилюючи чи послаблюючи початкову дію.
Незважаючи на поєднання природних і антропогенних процесів, їх розмежування можливе і необхідне для упорядкування інформації та розробки заходів для зменшення залежності людини від екологічно небезпечних процесів і явищ.
Здатність людей до прогнозу багатьох стихійних небезпек, екологічних ситуацій дозволяє значною мірою прогнозувати їх наслідки.
Екологічні ситуації - це сукупність станів екологічних об'єктів в межах певної території (ландшафт, басейн річки, адміністративний район, територія міста) в певний час [2,с.44].
Екологічними об'єктами можуть бути як рослини, тварини, біоценози, людина та ін., так і середовища суб'єктів - екотоп, місто, ландшафт та ін. Соціум, суспільство також є суб'єктами. В традиційній екології суб'єктами є рослини, тварини, угруповання, біологічні системи. Суб'єктами можуть виступати і ландшафти, хоч вони зазвичай розглядаються в якості „житла”, об'єкта для живих організмів, які виступають як суб'єкт. З часом, суб'єктами стали називати і технічні споруди, виробничі системи та види діяльності.
Єдиної схеми поділу екологічних ситуацій за ступенем відхилення від норм поки що не існує. Багатьма авторами (В.М.Котляков, Б.І.Кочуров, М.Ф.Реймерс та ін.) пропонується така система класифікації екоситуацій:
- катастрофічні - території, де внаслідок господарської чи іншого виду діяльності відбулися певні глибокі, незворотні зміни навколишнього середовища, наслідками яких є істотне погіршання здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградація флори та фауни;
- критичні - територія, в межах якої систематично порушуються екологічні норми, проявляються ознаки деградації компонентів природного середовища, в окремих груп населення рівень захворювань, що залежать від екологічного стану довкілля, вище середньостатистичного у регіоні;
- напружені — територія, в межах якої відбувається деградація основних екосистем, природні ресурси знаходяться на межі знищення, демографічні та медико - екологічні показники систематично гірші середньостатистичних.
Нами зроблена спроба узагальнити класифікації екологічних ситуацій. На наш погляд екологічні ситуації можуть бути:
-компонентні (видові) - такі, які проявляються у зникненні певних видів організмів через пряму чи опосередковану діяльність людини. Якщо вид генетично не втрачений, то, за умови збереження його екологічної ніші, він здатен до відновлення через сукцесію. Якщо вид зник, то його екологічна ніша заповнюється іншим видом та екосистема набуває інших ознак,
-репрезентативні (локальні) ситуації пов'язані з руйнуванням цілих екосистем, що поновлюються набагато складніше, ніж окремі види. Найчастіше такі ситуації спричинені освоєнням природи людиною. Репрезентативність означає, що майже завжди при знищенні певного біогеоценозу або ландшафту десь в іншому місці лишається подібне йому утворення, що репрезентує даний ландшафт. Тобто така ситуація стосується певної території, а не певного природного типу,
-тотальні (панойкуменні) ситуації виникають у разі руйнування більшості екосистем високого ієрархічного рівня. За наших часів це - загроза винищення тропічних лісів. В помірному поясі - це майже повне зникнення цілинних степів через їх розорювання (в Україні - до 90 % площі). Тотальність таких ситуацій полягає в тому, що вони спричиняють загальне погіршення стану географічної оболонки.
-глобальні (біосферні) ситуації мають еколого-геологічні наслідки за межами декількох регіонів, країн.
Але найбільшого поширення, на сьогоднішній день, набув поділ надзвичайних ситуацій на природні та антропогенні (діаграма 1)
Природні
Метеорологічні: бурі, урагани, смерчі, торнадо, морози, снігопади, засухи.
Тектонічні: Землетруси, цунамі, вулкани, пожежі.
Топологічні: Повені, селі, зсуви, лавини.
Космічні: метеорити, інші космічні явища.
Антропогенні
Технологічні: транспортні – авіаційні, космічні, залізничні, автодорожні, на воді; Виробничі – механічні, термічні, хімічні, радіаційні, бактеріологічні.
Соціальні: тероризм, суспільні безпорядки, голод, алкоголізм, наркоманія.
Спеціальні: війни, епідемії, тощо.
Для зменшення залежності людини від небезпечних екологічних ситуацій педагоги та психологи Л.П.Чернов, І.М.Авдеєва, І.А.Закір’янова, О.М.Степанов, М.М.Фіцула, Д.В.Чернилевський пропонують використовувати метод аналізу екологічних ситуацій, що дає можливість наблизити навчальний матеріал до життя і забезпечити, таким чином, його максимальну ефективність.
Поняття "ситуація" визначається залежно від галузі застосування. З точки зору екологічної діяльності ситуація – це сукупність взаємопов’язаних чинників, явищ і проблем, які характеризують конкретний період або подію в діяльності людей, які потребують від викладача відповідних рішень або інших активних дій. В психології ситуація – система зовнішніх відносно до суб’єкта умов, що пробуджують його до активності.
Аналізу екологічних ситуацій полягає у вивчені, аналізі і прийнятті рішень по ситуації, яка виникла в результаті подій або може виникнути за певних обставин в певному місці в той чи інший момент. Аналіз конкретної екологічної ситуації – це глибоке і детальне дослідження реальної обстановки, яке виконується для виявлення характерних властивостей, причин. Такий аналіз розвиває аналітичне мислення студентів, системний підхід до вирішення проблеми, дозволяє виділити варіанти правильних і помилкових рішень, вибрати критерії знаходження оптимального рішення, вчитися приймати колективні рішення.
Ситуація, в якій наявною є постійна загроза для життя, фактор ризику, труднощі виконання тощо, Л.П.Чернов називає екстремальною [6,с.46]. І саме екстемальна ситуація сприяє виявленню в людині яскравих рис характеру, більш точно характеризує дану особу. Умови формування характеру різні, але основні з них такі: екологічне середовище, біологічні умови, виховання, внутрішні закономірності, колектив, особистий приклад, індивідуальний підхід.
Важливою умовою успішного виконання завдання в екстремальних умовах є психологічні характеристики людини, уміння і навички, які сформувалися під впливом життєвого досвіду. Діяльність кожної людини – це великий комплекс, що включає в себе відчуття, сприйняття, мислення, внутрішні психічні процеси, а також мотиви і мету діяльності. Темперамент, властивості вищої нервової системи, самосвідомість, здібності, характер виступають не як умови, що визначають особистість, а як генетично задані умови формування особистості і форми її прояву в процесі діяльності, в тому числі і при надзвичайних ситуаціях. Кожна людина має свої яскраво виражені психологічні риси, які впливають на її поведінку і вчинки. Ці психологічні риси в загальному розумінні прийнято називати характером. Характер – це складні індивідуальні особливості, досить показові для людини, які дозволяють з певною ймовірністю передбачити її поведінку в конкретній ситуації.
При роботі в екстремальних умовах дуже важливою умовою є одна з внутрішніх закономірностей людини, готовність здійснити певний вчинок:
-вчинки при екологічних подіях, явищах,
-вчинки при радісних подіях,
-вчинки в умовах протиріч і конфліктів,
-вчинки у стані страждань.
Рівень емоційної стійкості, сила волі, спрямованість, рівень нервової системи, здатність витримувати довгочасне нервове напруження, низький рівень тривожності – ось основний перелік якостей професіонала, який діє в умовах, пов’язаних із загрозою для життя та іншими стрес-чинниками.
Дуже важливо, щоб людина, яка опинилася в екстремальній ситуації, мала здатність до самооцінки, оцінки ситуації, у яку вона потрапила, до контролю своїх емоцій. Правильно прийняте рішення, а потім і успішна діяльність – це головні показники високої емоційної стійкості в процесі діяльності в екстремальних умовах. На рубежі психологічного бар’єру, що долається, людина перебуває в стані психологічного напруження, яке обумовлюється необхідністю волевим зусиллям подавити підкоркові емоції. Емоції регулюють діяльність людини і впливають на неї в залежності від характеру та інтенсивності емоційних переживань.
Існують такі етапи входження в екстремальну ситуацію:
-підготовчий етап: відомості про екстремальну ситуацію, завдання, оволодіння навичками входження в роль,
-етап входження в ситуацію,
-завершальний етап.
Поведінка людини в ситуації ризику визначається О.М.Степановим, М.М.Фіцулою як однин із найхарактерніших проявів волі. Ризик - активна дія, спрямована на ціль, досягнення якої пов’язано з елементами небезпеки, які включають надситуативне сприйняття - здатність сприймати ситуації реального життя варіативно, включаючи в оцінку ситуації уявлення про множину можливих причин її виникнення, готовність до інтерпретації дій, вчинків, виходячи з максимально можливої розмаїтості причин, здатність приймати педагогічне рішення [4,с.188].
Центральною ідеєю поведінки в екстремальних ситуаціях за І.М.Авдеєвою, І.А.Закір’яновою є створення ситуації «вільного вибору», в якій стає реальним виявлення стійких ставленнєвих характеристик сприйняття явищ навколишнього середовища. Оцінка ситуацій дає змогу виявити або позитивні, або негативні тенденції формування ставлення до ситуації. Ці тенденції формують вихідну позитивну або негативну настанову педагога в його ставленні до учнів, колективу, результатів і перспектив своєї праці [1,с.107].
Послідовність розробки і обговорення ситуацій студентами багаторівневі. На 1-му етапі ситуація вивчається індивідуально, потім обговорюється в спеціально підібраній дискусійній групі з 7-8 чоловік. Завершується робота обговоренням у великій аудиторії за участю всіх студентів.
Екологічна ситуація обговорюється за певною темою курсу, що дозволяє досягти об’єктивної перевірки якості засвоєння навчального матеріалу. Одночасно робота над конкретною екологічною ситуацією надає можливості студентам набувати необхідних професійних якостей і вмінь: розвивати і вдосконалювати аналітичні навички, вміння вірно оцінювати фактичний матеріал, ставити прямі питання, логічно міркувати, використовувати теоретичні знання для обгрунтованого розв’язання практичних проблем, чітко формулювати практичні рекомендації на основі внутрішньої логіки та закономірностей екологічних процесів і явищ. Аналіз надзвичайних конкретних ситуацій під час контролю знань сприяє рішенню задачі мотивації студентів до навчання, даючи загальну установку і стимули для інтенсивної роботи та систематичного виконання навчальних завдань.
За відтворення контексту екологічної ситуації, її модельної уяви в навчанні всі технології навчання Д.В.Чернилевський поділяє на неімітаційні і імітаційні [5,с.177-178].
Неімітаційні технології не передбачають побудову моделей явища, процесу або всієї екологічної ситуації. Активізація досягається за допомогою відбору проблемного змісту навчання, використання особливої організації при ведені занять, застосування ТЗН і забезпечення діалогу між викладачем і студентами. До неімітаційних форм і методів відноситься проблемна лекція, семінар – дискусія з "мозковою атакою", виїзне практичне заняття, проективне та проблемне навчання, курсову, дипломну роботу, практику без виконання дієвих природоохоронних робіт.
В основі імітаційних технологій лежить імітаційне або імітаційно-ігрове моделювання, тобто відтворення в умовах навчання з адекватністю процесів, які відбуваються в реальній ситуації. Передбачається ігрова процедура в роботі з моделлю, тобто спілкування студентів між собою і з викладачем в процесі імітації. За цією ознакою всі імітаційні технології поділяються на ігрові та неігрові. Неігрові форми представлені великою групою конкретних екологічних ситуацій.
Однією з проблем студентів вищих навчальних педагогічних закладів є невміння застосовувати на практиці теоретичні знання, які вони набувають у навчальному процесі з екології. Теоретичний матеріал, який студенти засвоюють під час лекцій або самостійно не асоціюється ними із реальним навколишнім середовищем. Різні ситуації, особливо надзвичайні, види забруднень найчастіше порівнюються з малюнком, картою, схемою з підручника, а не з навколишньою дійсністю. Абстрактність того чи іншого екологічного поняття підсилює ще й той факт, що вивчені за підручником терміни здаються невластивими для території України. Причина цього можливо у відсутності в більшості шкіл інваріантних уроків з екології, а в інших школах – викладання екології тільки в старших класах. А можливо тому, що позашкільна, позааудиторна екологічна робота недостатньо акцентована на вивченні екоситуації своєї території. Із загальноосвітньої школи у вищий навчальний заклад приходить молодь, яка добре володіє теоретичним матеріалом, але не вміють його застосовувати на практиці. Навчити учнів, а надалі студентів, не лише споглядати, але й розуміти навколишню природу та ті зміни в ній, які спричинила людина своїми активним діями; пов’язувати побачене з почутим; вміти діяти в надзвичайних екологічних ситуаціях – одне з основних завдань, яке стоїть перед вчителями і викладачами навчальних закладів.
Література
1. Авдеєва І.М., Закір’янова І.А. Методика оцінки надситуативного сприйняття у педагогів//Педагогіка і психологія,2003.-№2 (ХХХІХ).-С.106-111.
2. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учебн. пособие.-Симферополь:СОНАТ,1998.-224с.
3. Совгіра С.В., Гончаренко В.Г. Формування екологічного світогляду студентів у процесі навчально-польових практик.-К.:Міленіум,2005.-170с.
4. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав., 2003. – 504с.
5. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002.-437с.
6. Чернов Л.П. Вплив екстремальних ситуацій на психологічну стійкість людини в процесі професійної діяльності/Нові технології навчання:Науково-методичний збірник,2000.-Вип.27.-С.44-50.
З питання придбання зв'язуйтесь з адміністратором сайту.
Совгіра Світлана
Джерело: http://different-study.ucoz.ru/index/0-3 |
