Світлана Совгіра
ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ МІКРОЗАКАЗНИКІВ
Вимогами сучасності стали активні форми навчання (пошукові, проективні, дослідницькі), які включають моніторинг за явищами природи, подальшою обробкою отриманих даних і використанням їх в навчальному процесі: оформлення екологічних стежок, проведення екскурсій, експедицій, практичні природоохоронні дії.
Серед багатьох форм сучасного навчання екології ряд науковців В.Є.Борейко, Т.В.Гардащук, О.Т.Крижановська, Л.Г.Любінська, Г.В.Парчук, Л.В.Пархісенко, О.З.Петрович, С.Ю.Попович, Г.П.Пустовіт, Т.Д.Радченко, В.А.Сесін, М.П.Стеценко, П.Г.Шищенко виділяють ще одну інноваційну форму – організацію мікрозаказника.
Природні мікрозаказники – незначні за площею території (акваторії) (від 30 до 200 га), найбільш цікаві з природоохоронної, еколого-просвітницької і естетичної точок зору ділянки місцевості, які мають особливо важливе значення для функціонування окремих природних угруповань тварин і особливо цінних видів рослин з локальним характером поширення. Основною відмінною рисою таких ділянок є наявність на їх території водойм з відносно чистою водою і наявність рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин. Ліс, який зростає в угіддях мікрозаказника, має статус водоохоронного (а іноді і полезахисного) і є відтворювальною ділянкою для багатьох видів тварин (в тому числі і мисливсько-промислових) [4,с.39].
На сьогодні, з багатьох причин, нові мікрозаказники не створюються. По-перше, відсутні типові положення про особливо охоронні природні території обласного значення. По-друге, об’єм досліджень, виконаний учнями, студентами, вчителями, викладачами недостатній для створення наукового обгрунтування. Третя причина має деяке суб’єктивне забарвлення і пов’язана з небажанням місцевих керівників сприяти проведенню заповідання.
Для мікрозаказника місцевого значення механізм його створення аналогічний механізму створення державних заказників.
Базовим правовим документом щодо створення мікрозаказників є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991). Статус заказників державного і місцевого значення визначений у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» (1992). Актуальні завдання у сфері формування нових заповідних об’єктів визначені «Програмою перспективного розвитку заповідної справи в Україні» (1994) та Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (1998).
У відповідності до «Положення про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України» (1998) природоохоронні об’єкти мають бути регіональними центрами екологічної освіти та виховання, здійснювати цілеспрямований вплив на світогляд, поведінку і діяльність населення у формуванні екологічної культури та залучати людей до збереження природної спадщини.
Якщо створення великих заповідних територій (заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків) є результатом кропіткої роботи колективів вчених та працівників Міністерства екології та природних ресурсів України, то організувати невеликий заповідний об’єкт (заказник, пам’ятку природи, заповідне урочище) в змозі активісти природоохоронці, набувши для цього навичок організації та впровадження наукового обгрунтування, оформлення ділової документації, роботи з землекористувачами та органами місцевого самоуправління [1,с.4].
Необхідність в створенні та особливій охороні невеликих за площею природних об’єктів викликана тим, що за останні 10-15 років значно посилився антропогенний вплив на деякі унікальні куточки природи, в минулому мало відвідуваних людьми. Крім того, виникла небезпека негативних наслідків переходу ряду лісових і мисливських угідь в аренду приватним особам і підприємствам. Переваги мікрозаказника перед більш великими природоохоронними об’єктами в тому, що невелика площа дозволить краще здійснювати візуальний, слуховий і контроль слідів на їх території. Комплексна охорона мікрозаказника не потребує великих зусиль і засобів і не порушує вже традиційної системи охорони лісу, дичини і водойм, а доповнює її, передбачаючи взаємодію співробітників мікрозаказника, заповідників, заказників із суміжними ділянками.
Створення мікрозаказника має відповідати 3-м завданням:
1.Поважне ставлення до всіх істот, що його населяють, незалежно від симпатій людини,
2.спроба глибокого пізнання життя і взаємозв’язків на цій території, за умови його збереження,
3.охорона «незалежності» цієї території від можливих посягань.
В 2003 р. затверджено положення «Про порядок оголошення заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ». Порядок оголошення вищезазначених територій та об’єктів ПЗФ включає в себе такі етапи:
1.Проведення дослідницьких робіт, попередньої оцінки природних умов на ділянці, яка передбачається стати мікрозаказником. Проведення оцінки починається з визначення меж запроектованого об’єкту ПЗФ і детального вивчення його за картографічними, довідковими матеріалами і шляхом опитування місцевих краєзнавців. Об’єкт повинен бути відносно невеликим, без інтенсивного господарського освоєння. У випадку роздрібленості його антропогенною інфраструктурою, доцільно виділяти кілька ділянок і оцінювати кожну з них окремо. При проведенні оцінки варто враховувати, що під антропогенними об’єктами та сильно зміненими людиною територіями повинно знаходитися не більше ніж 20% площі ділянки.
Під час цього етапу визначаються оглядові майданчики, через які прокладаються маршрути проектованих досліджень. Такі майданчики повинні бути рівномірно розподілені на ділянці. У залежності від площі об’єкту Л.В.Пархісенко, В.А.Сесін рекомендують обирати таку кількість оглядових майданчиків:
|
Площа об’єкту, га
|
Локальний (<1) |
1-10 |
10-100 |
100-1000 |
| Кількість оглядових майданчиків |
3 |
4 |
5 |
6 |
Якщо обмежується локальний об’єкт, майданчики варто вибирати за межами об’єкту з таким розрахунком, щоб оцінити його з найбільш виразних боків. Якщо ж об’єкт занадто великий (>1000га) і містить у собі різноманітні за властивостями ландшафти, то він розбивається на більш дрібні ділянки і кожна з них оцінюється окремо [2,с.5].
Другий етап – проведення дослідження. У ті сезони року, час доби і за таких погодних умов, коли оцінні властивості місцевості найбільш виразні, експерти (науковці, викладачі, вчителі, студенти наукової групи) з проведення оцінки відвідують оглядові майданчики. На кожному майданчику представники експертів аналізують територію, здійснюють фотографування місцевості, роблять панорамну зйомку. Після проведеного дослідження фотографії додаються до наукового обгрунтування запропонованого об’єкту ПЗФ.
В цей період проводиться підготовка клопотання про оголошення території мікрозаказником. Клопотання на думку Л.В.Пархісенко, В.А.Сесіна
Т.В.Гардащука, Г.В.Парчука, О.З.Петровича, Ю.Г.Шеляга-Сосонко та інших має містити обгрунтування необхідності оголошення території чи об’єкту ПЗФ певного типу та категорії, коротку характеристику природоохоронної, наукової, естетичної, виховної, освітньої, історико-культурної, лікувально-оздоровчої, релігійної, етичної та інших цінностей природних комплексів, що пропонуються для заповідання, картографічний матеріал та включати наступну інформацію:
-назву території чи об’єкта ПЗФ,
-місцезнаходження об’єкту (область, район, лісництво),
-площу території чи об’єкту (га),
-характеристику використання території, землекористування,
-загальну фізико-географічну характеристику території чи об’єкту (геологія, геоморфологія, гідрогеологія, кліматичні умови, поверхневі води, ландшафти),
-загальну характеристику флори та наявність рідкісних видів, у тому числі, занесених до Червоної книги України,
-загальну характеристику фауни, рідкісні види фауни, в тому числі занесені до Червоної книги України,
-історико-культурне значення території або об’єкту,
-естетичну оцінку території,
-наявність та можливість використання ягідної, лікарської, грибної сировини, мисливських тварин,
-наукове, природоохоронне значення даного об’єкту,
-пропозиції щодо категорії та типу території чи об’єкту та основні рекомендації щодо режиму,
-загальну картосхему розташування об’єкту [1,с.48].
Третій етап - погодження клопотання з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.
Четвертий етап - складання наукового обгрунтування цінності цієї території, визначення її меж і підготовка проекту Положення про мікрозаказник. Після закінчення етапу дослідження, експерти заповнюють бланк Форми 1, розробленої Л.В.Пархісенко та В.А.Сесіним.
Форма 1
Екологічні критерії оцінки ландшафту
| № |
Критерій
|
0
|
Бал
1
|
2
|
| 1 |
Співвідношення природних та антропогенних об’єктів |
|
|
|
| 2 |
Наявність на ділянці урочищ, незайманих куточків |
|
|
|
| 3 |
Наявність на ділянці визначних пам’яток: скелі, водоспади, печери, вікові дерева, пам’ятки історії і культури краю |
|
|
|
| 4 |
Наявність на ділянці оглядових майданчиків |
|
|
|
| 5 |
Трансформованість водних об’єктів |
|
|
|
| 6 |
Трансформованість рельєфу місцевості |
|
|
|
| 7 |
Різноманітність рослинних угруповань |
|
|
|
| 8 |
Різноманітність тваринного світу ділянки |
|
|
|
0 балів – пейзаж невиразний; залишає байдужим; віддаленість від цивілізації, незайманість і дикість не відчуваються; переважають звуки і запахи антропогенного походження; є антропогенні об’єкти, які сильно порушують ландшафт, визначні пам’ятки відсутні, оглядові майданчики відсутні, місцевість рівнинна; водні об’єкти відсутні, або споглядання їх утруднене (наприклад, у разі сильного заростання узбережжя очеретом), ділянка вкрита одноманітною деревною або трав’янистою рослинністю (голий степ, луки, суцільний ліс); можна зустріти лише комах, дрібних звірів і птахів.
1 бал – помірно мальовничий ландшафт; пейзаж досить виразний; відчувається віддаленість від цивілізації, але немає відчуття дикості, незайманності; звуки і запахи природи змінюються із звуками і запахами цивілізації; є антропогенні об’єкти, які порушують ландшафт; є декілька урочищ, незначна кількість визначних пам’яток; є один оглядовий майданчик; гориста або пересічена місцевість; присутні (або межують з ділянкою) здебільшого трансформовані водні об’єкти з каламутною водою, рівним узбережжям; рослинність на ділянці представлена щонайменше двома угрупованнями, які чергуються між собою (березові або дубові гаї в хвойному лісі); можна зустріти великих звірів і птахів.
2 бали – дуже мальовничий пейзаж, гостро відчувається незайманість, дикість місцевості, віддаленість від цивілізації; повнота лише природних звуків і запахів; всі антропогенні об’єкти гармонійно вписуються в ландшафт; є більше 3-х мальовничих урочищ; багато визначних пам’яток, є декілька оглядових майданчиків з різними краєвидами, рельєф сильно горбистий чи гірський; більшість водних об’єктів мало трансформована (чиста вода, мальовничі береги); декілька рослинних угруповань (галявини, гаї, ліс); можна зустріти групи великих звірів і птахів, в тому числі хижаків.
В результаті математичної обробки отримуємо загальний бал, який вказує на рівень природоохоронної цінності ландшафту запроектованого мікрозаказника. Якщо сума балів за кожним критерієм дорівнює 24,1-32,0, ділянка може бути рекомендована для створення в ній мікрозаказника з подальшим включенням його до ПЗФ державного значення. Якщо загальний бал дорівнює 16,1-24,0 бала, ділянка може бути рекомендована для створення мікрозаказника місцевого значеня. Якщо загальний бал дорівнює 0-16,0 балів, то ділянка не має природоохоронної цінності, але може бути рекомендована до заповідання за іншими категоріями.
За результатами дослідження складається основний звітній документ «Результати проведення природоохоронної оцінки території», в якому вказуються: назва, площа та розташування об’єкту, бали природоохоронної оцінки, рекомендована категорія заповідання, терміни проведення оцінки та склад експертної комісії (Форма 2).
Форма 2
Результати проведення природоохоронної оцінки території
Назва ділянки__________________________________________________
Місце розташування:
-адміністративна область_________________________________________
-район (місто, селище)___________________________________________
Площа запропонованої до заповідання ділянки:
Усього______________________га, у тому числі суші______________га
акваторії____________га
За результатами природоохоронної оцінки ця ділянка рекомендована до охорони шляхом включення її до складу ПЗФ України__________________________ (вказують рекомендовану категорію)
Сумарний бал природоохоронної оцінки_______________________балів
Терміни проведення оцінки: з_________________по_________________
Природоохоронну експертизу проведено експертною комісією в складі___________________________________________(ПІП, підписи, дата)
Якщо сумарний бал природоохоронної оцінки дозволяє рекомендувати об’єкт для створення мікрозаказника на нього готується наукове обгрунтування, до якого крім традиційних документів, додаються:
-заповнений бланк «Результати проведення природоохоронної оцінки території»,
-заповнений бланк «Форма 1»,
-набір фотокарток з пейзажами ділянок,
-витяг з Закону України «Про природно-заповідний фонд» у якому вказується необхідність збереження цінних природних ландшафтів.
До наукового обгрунтування також додається фрагмент карти місцевості масштабом 1:10000 та 1:25000 з виділеними на ній основними природно-територіальними комплексами, нанесеними маршрутами й оглядовими майданчиками, основними визначними пам’ятками, погодження землекористувачів.
П’ятий етап - надання цих документів на державну екологічну експертизу (передача матеріалів до державних органів, уповноважених приймати рішення про оголошення території мікрозаказником. У випадку позитивного заключення експертизи проекту по створенню мікрозаказника, проводиться узгодження його документації з відповідними органами місцевого самоврядування, зацікавленими комітетами і управліннями області. Проводиться затвердження проекту створення мікрозаказника регіонального значення адміністрацією області та оформлення охоронних зобов’язань.
Шостий етап. Права та участь громадян в питанні створення, управління, охорони та використання території мікрозаказника [1,с.57].
На території мікрозаказника можливе рекреаційне використання угідь, ведення науково-дослідницької і еколого-просвітницької роботи, а також ефективна реалізація різних природоохоронних проектів.
В зоні спроектованого мікрозаказника має бути заборонена будь-яка господарська діяльність: випасання худоби, викошування трави, випалювання минулорічної трави. Але ця територія не повинна бути закритою для людини. Вона несе, в першу чергу, освітню функцію, вчить бережливому ставленню до природи, правильному контакту з нею, більш глибокому розумінню її законів. Тому ця територія є відкритою для обережних і уважних спостерігачів. З метою здійснення цієї задачі, тут повинні бути прокладені стежки, сходити з яких не дозволяється, намічені «оглядові майданчики».
Особливу увагу слід приділити залученню до еколого-освітньої діяльності школярів та молоді, всіляко підтримуючи шкільні, студентські та молодіжні ініціативи, широко розповсюджуючи серед них позитивну інформацію про роль територій та об’єктів природно-заповідного фонду для формування сприятливого іміджу заповідної справи. Розширення участі підростаючого покоління в природоохоронній діяльності, зокрема, в прийнятті рішень, стратегічному плануванні, розробці і реалізації програм у сфері заповідної справи є вагомим кроком на шляху до сталого розвитку держави [5,с.6].
Можливим є формування загону на основі учнів шкільного лісництва, студентів наукової екологічної групи, які спостерігали б за правилами відвідування мікрозаказника і вели б щоденник спостережень за цією територією, робили фотознімки і відеофільми. Дозволеним прямим втручанням в життя мікрозаказника повинна стати діяльність спрямована на охорону рідкісних і занесених до Червоної книги рослин і тварин, наприклад, штучні гнізда для джмілів, розвішування шпаківень, розведення в лабораторних умовах личинок метелика-махаона тощо.
Охорону і шефство над мікрозаказником, на думку О.С.Абдулоєвої, В.А.Горобчишина, Г.П.Пустовіта, Г.В.Парчука, А.В.Подобайло, М.П.Стеценка має взяти на себе школа: діти середнього і старшого віку, члени шкільного лісництва, «голубих» і «зелених» патрулів, студенти наукової екологічної групи. Вони можуть організувати збір насіння рослин, занесених до Червоної книги, висівати їх на підготовлені ділянки з метою подальшого відновлення зруйнованих фітоценозів. Проводити постійну пропагандистську роботу з учнями шкіл, інших навчальних закладів для більш поглибленого знайомства з видами особливо цінних рослин, червонокнижних і зникаючих видів. Регулярно влаштовувати фотовиставки для населення міста на яких вони могли б знайомитися з зібраним матеріалом, організовувати екскурсії в природу. Проводити постійну ціленаправлену дослідницьку роботу з виявлення на всій території заповідної зони цінних, рідкісних і зникаючих видів рослин на конкретній місцевості, своєчасно інформувати жителів міста про заборону продажу підсніжників та інших рослин, яким загрожує повне зникнення. Через адміністрацію міста впровадити заборону торгівлі на вулицях міста букетами квітів дикорослої флори. Крім того, необхідно залучати до цієї діяльності і приватних осіб, зацікавлених в проекті. Для підтримання матеріальної бази в угіддях мікрозаказника можлива організація екологічного, мисливського і риболовецького туризму на комерційній основі, із залученням іноземних інвесторів. Для підкріплення авторитету тих, хто займається цим проектом, досить важливо налагодити постійний зв’язок з місцевою владою. Досить важливо, щоб існування мікрозаказника було підкріплено юридично органами влади.
У межах створеного мікрозаказника студенти можуть організовувати екологічну освіту для учнів і екологічну просвіту всього населення такими формами і методами:
-робота із ЗМІ,
-рекламно-видавнича діяльність,
-виготовлення аншлагів, листівок, плакатів, кіно- і відеопродукції,
-організація музеїв природи, візит-центрів,
-розробка та прокладання екологічних стежок,
-організація та проведення семінарів, екскурсій, виставок, свят, проведення маршу парків тощо,
-проведення комплексних природоохоронних кампаній,
-розвиток екологічного туризму, в тому числі – шкільних екологічних таборів, експедицій, шкіл молодих екологів тощо [5,с.7].
Окремі форми еколого-освітньої діяльності чітко регламентовані і здійснюються за спеціальними дозволами. Основним принципом вибору форм та методів екологічної освіти в мікрозаказниках є принцип запобігання нанесенню шкоди біорізноманіттю та ландшафтам.
На першому етапі М.П.Стеценко, Г.В.Парчук та ін. пропонують реалізацію еколого-освітньої діяльності на території мікрозаказника зосередити на створенні необхідного організаційного та матеріально-технічного забезпечення – організації еколого-освітніх відділів, інформаційних чи візит-центрів, екологічних стежок, публікацій буклетів та інформаційних листків, виданні іншої інформаційно-рекламної продукції.
На другому етапі - приділити особливу увагу постійному розвитку власної методичної бази для проведення ефективної еколого-освітньої роботи на сучасному рівні – акумулювати відповідний досвід, розробляти власний банк даних та методичні матеріали. Необхідним є створення єдиного інформаційного простору, який має забезпечити оперативний обмін еколого-освітньою інформацією як всередині системи мікрозаказника, так і проміж всіх зацікавлених осіб та організацій.
На третьому етапі здійснювати систематичну роботу студентів (учнів) з місцевим населенням та відвідувачами, розвивати співробітництво між навчальними закладами, науково-дослідними інститутами, органами державної влади та місцевого самоврядування, ЗМІ, зацікавленою громадськістю тощо [5,с.8].
На сучасному етапі перед природоохоронцями постало нове завдання, яке полягає у об’єднанні територій, що охороняються в єдину систему, яка називається екологічною мережею. Її суть розкривається у «Програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 р.р.». Розбудова екомережі можлива по шляхах проходження ланцюга майбутніх регіональних заповідних об’єктів.
Отже, проектування, організація та створення мікрозаказника дозволить не тільки успішніше забезпечити відтворення дикої фауни, охорони лісу і водойм, створювати умови для відпочинку і туризму, отримувати регулярний, помітний в місцевих бюджетах прибуток, але може вже зараз стати важливою ланкою в державній системі формування екомережі та сприятиме формуванню екологічного світогляду молоді.
Література
1. Горобчишин В.А., Абдулоєва О.С., Подобайло А.В. Методика оголошення заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ: Навч.посібник.-К.:Геопринт,2005.-68с.
2. Методичні рекомендації щодо проведення естетичної оцінки території з метою заповідання/Упоряд. Л.В.Пархісенко, В.А.Сесін.-К.:Еколого-культурний центр,2003.-28с.
3. Пустовіт Г.П. Дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах і школах.-К.,1996.-С.74-106.
4. Совгира С.В. Микрозаказник – совершенствованная форма экологического образования / Перспективные разработки науки и техники: Мат. науч.-практ. конф.-Т.12: География, геология, экология. - Белгород-Днепропетровск, 2004.-С.39-42.
5. Стеценко М.П., Парчук Г.В., Петрович О.З., Борейко В.Є., Сесін В.А. Концептуальні засади еколого-освітньої діяльності в природно-заповідних установах України.-К.:Логос,2005.-16с.
6. Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації)/За ред. Ю.Г.Шеляга-Сосонко.-Київ:Фітосоціоцентр,2004.-71с.
Совгіра Світлана
Джерело: http://different-study.ucoz.ru/index/0-3 |
